В Україні онлайн-казино та букмекери масово звертаються до Нацради з питань телебачення та радіомовлення, щоб зареєструвати власні онлайн-медіа. Лазівка в законодавстві дозволяє таким чином обходити заборону на рекламу азартних ігор. Регулятор схвалює заявки, навіть якщо ці платформи не створюють реального журналістського контенту, повідомляє Детектор медіа.
Контекст:
- З 1 квітня набули чинності нові правила реклами азартних ігор. Зміни запровадив Закон 4116-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей”.
- Запроваджено заборону на розміщення такої реклами на більшості платформ, але дозволяється у зареєстрованих онлайн-медіа для аудиторії 21+. Лазівка виникла через прогалину в законодавстві.
- Тому представники грального бізнесу прагнуть потрапити до Реєстру суб’єктів у сфері медіа. До обмежень 2024 року ця індустрія входила в трійку найбільших рекламодавців України, поступаючись лише фармацевтичному сектору та FMCG (товари повсякденного попиту або швидкооборотні споживчі товари).
Перевірені часом методи: кейс спортивних сайтів
Спортивні ресурси вже давно використовують свої платформи для реклами ставок і букмекерів. Такі видання є нішевими – спеціалізуються на спортивній тематиці. Кластеризують контент за дисциплінами, висвітлюють турніри та інші цікаві події. Але разом з тим, подібні сайти можуть мати розділ “Ставки на спорт”, або рейтинг букмекерів.
Онлайн-казино тільки починають заходити в медіасферу — щонайменше на папері. Формально такі ресурси дотримуються вимог для реєстрації. Наприклад, на сайті казино Ggbet.ua є помітка “21+”, а внизу сторінки дрібним шрифтом розміщено попередження про заборону участі для неповнолітніх, недієздатних осіб та тих, хто внесений до відповідного реєстру. Також зазначено, що азартні ігри можуть викликати залежність, і закликано дотримуватися принципів відповідальної гри.
“Очевидно, що онлайн-казино й букмекери використовують статус онлайн-медіа винятково як юридичний інструмент для обходу обмежень на рекламу азартних ігор. Вони при цьому продукують не журналістський контент, а фактично використовують Нацраду, аби легітимізувати свої бізнеси, які ще й можуть шкодити суспільству, а особливо молоді та вразливим людям”, — вважає виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
Нацрада не бачить юридичних підстав відмовляти у реєстрації сайтам азартних ігор
За словами Ігоря Розкладая, головного експерта з медіаправа Центру демократії та верховенства права, Нацрада реєструє сайти про ігорний бізнес відповідно до закону: компанія подає документи — регулятор їх реєструє. Принцип реєстрації полягає в тому, що Нацрада не виступає “цербером” регулювання.
Водночас законодавці не очікували, що у сферу медіа активно зайдуть такі сайти. Ситуація більше стосується інших законів, ніж закону про медіа.
“Прийшла компанія, подала документи — регулятор зареєстрував. Сутність реєстраційного принципу якраз у тому, що Нацрада не має бути цербером регулювання”, — зазначає Розкладай.
Річ у тім, що стаття 65 Закону “Про медіа” не дає підстав відмовляти у реєстрації, якщо суб’єкт не діє як медіа. Щоб запровадити таку практику, потрібні зміни до законодавства.
Відмови трапляються, але не мають чіткої закономірності
Нацрада формально не може відмовляти у реєстрації. Проте, якщо регулятор не хоче реєструвати певний канал або видання, члени просто не голосують. І такі кейси є:
- Канал “Сварожичі” — чотири рази Нацрада не підтримувала реєстрацію.
- Канал Миколи Фельдмана — голосів для реєстрації не набрав.
- Видання Остапа Стахіва — не отримало підтримки Нацради.
- Видання Юрія Шеляженка — не зареєстровано через відсутність голосів.
- ТОВ “Суворов” — не підтримано через пропаганду країни-агресорки, виступ проти українських паспортів нового зразка та вакцинації дітей.
Що можна називати медіа і чому
Закон України “Про медіа”, який був ухвалений у 2021 році, визначає: “Медіа — це будь-який засіб для створення та/або розповсюдження інформації, включаючи телевізійні канали, радіостанції, газети, журнали, інформаційні агентства та інтернет-ресурси, в тому числі соціальні медіа, блоги та інші платформи.”
На практиці будь-який онлайн-ресурс чи акаунт можна вважати засобом масової інформації (ЗМІ).
Ігор Розкладай вважає, що ситуація з гемблінгом ще раз підтверджує складність регулювання онлайн-сфери, оскільки контролювати цю сферу є надзвичайно важко. За його словами, подібні випадки будуть виникати й надалі, зокрема через труднощі в чіткому розмежуванні онлайн-медіа від інших ресурсів.
Проблеми з регулюванням існують також у нішевих, зокрема розважальних медіа, які ще не мають чітко сформованої саморегуляторної екосистеми.
“Я вже мовчу про нішеві а-ля розважальні медіа. У нашому медійному просторі ще не сформувалася саморегуляторна екосистема, яка б могла це розмежовувати. Але проблема вже очевидна: якщо ми будемо вважати медіа будь-яку дистрибуцію контенту, то це створює хаос”,
– додає Розкладай
Орган спільного регулювання мав би розробити критерії для онлайн-медіа, але досі не запрацював. За законом, вони мали бути готові до 31 березня 2024 року, чого не сталося.