Бажання заробити гроші – далеко не головна причина, чому люди починають грати в азартні ігри. Часто за цим стоїть звичайна цікавість, потреба в нових емоціях або спроба відволіктися від повсякденної рутини.
Про психологію азартних ігор розповів доктор медичних наук, професор, психіатр і медичний психолог Костянтин Аймедов – разом із Мінцифри та PlayCity.
Перша спроба – що за нею стоїть
За його словами, перша спроба часто починається саме з цікавості, бажання нових емоцій або прагнення відволіктися від рутини. Азарт приваблює не лише можливістю виграти, а й самим переживанням – очікуванням, напруженням, надією. Тому перша ставка може бути радше способом відчути щось нове, ніж реально заробити.
Дані дослідження SOCIOINFORM за 2026 рік підтверджують цю тезу. Серед причин, які підштовхують людей вперше спробувати азартні ігри, на першому місці – інтерес до самих ігор (40%), далі – бажання відволіктися (21%), рекламні акції (20%), бажання заробити (17%) та поради друзів (14%).
Як розвивається залежність
Ігрова залежність зазвичай розвивається поступово, у чотири етапи:
- Спочатку гра сприймається як звичайна розвага.
- Потім людина втрачає контроль над часом та витратами на гру.
- Далі з’являються негативні наслідки.
- На завершальному етапі гра починає впливати на поведінку та рішення людини в цілому.
Тому важливо помічати зміни у власній поведінці ще до того, як наслідки стануть критичними.
Де межа між азартом і залежністю
Аймедов виокремлює три ключові маркери, які відрізняють бажання зіграти ще раз від ризикованої поведінки:
- Перший – втрата контролю, коли людина регулярно грає довше або витрачає більше, ніж планувала.
- Другий – гра як спосіб регулювати емоції, коли людина повертається до гри через стрес, тривогу, нудьгу чи бажання відволіктися від проблем.
- Третій – гра починає конкурувати з реальним життям, забираючи дедалі більше часу, уваги та ресурсів, впливаючи на роботу, навчання чи стосунки.
Окремий епізод сам по собі ще не означає залежність. Однак варто звернути увагу, якщо людина регулярно витрачає більше часу чи грошей, ніж планувала, намагається відігратися після програшу, втрачає інтерес до інших справ, неодноразово намагається зупинитися, але повертається до гри, приховує від близьких час або витрати на гру, а також часто думає про гру чи наступну ставку.
Програш підштовхує продовжити
Програш не завжди зупиняє гравця – іноді, навпаки, він запускає бажання відігратися. Людина сприймає наступну ставку як шанс компенсувати втрату й повернути контроль. Так виникає пастка “ще одна ставка – і я виправлю ситуацію”, хоча попередній програш насправді жодним чином не збільшує ймовірність майбутнього виграшу.
За даними того ж дослідження SOCIOINFORM, 23% опитаних стикалися із ситуацією, коли витрачали більше коштів, ніж планували. Ще 24% гравців хоча б раз намагалися відігратися після програшу.
Що повертає людину до гри
Людина може знову повернутися до контакту з грою через різноманітні зовнішні стимули. Це можуть бути реклама та розсилки, бонусні пропозиції, сайти й чати, пов’язані з азартними іграми, push-сповіщення, спортивні трансляції, а також постійний легкий доступ до гри. Психологічна сила цих стимулів у тому, що вони не дають грі зникнути з поля уваги людини. Гра стає особливо сильною саме тоді, коли перестає чекати, поки людина сама її згадає, і натомість починає нагадувати про себе сама.
Де шукати допомогу
Детальніше про перші ознаки лудоманії та місця, де можна отримати допомогу, розповідають у спільному гайді Мінцифри та PlayCity.